Мурашки холоду

Ностальгія душить мене цими днями - ностальгія за гарячими батареями. Якщо було у СРСР щось, за чим я сумую, то це саме вони - гарячі батареї.
Зараз торкаєшся їх, і вони ледь теплі; ніби кров-водиця, що циркулює у венах будинку, потроху вистигає, перетворюючи будинок на хворого, якого залишає тепло життя.
А колись, молодий будинок пашів жаром, в його венах клекотала гаряча вода - іноді на батареї годі було втримати руку, щоб не обпектися.
А на ніч батько кидав на таку гарячу батарею мокрий рушник, щоб «було вологе повітря».
А ранком, у вже знов сухому повітрі, можна було ходити по квартирі в самих трусах, не боячись мурашок холоду на спині.