Проза недосконала. Вона бо рушить справедливі межі, розбиває ритми. Вона не дає скластися гармонії, розбиває ритмічне життя світу, підрубає корінь миру.
Проза - це какафонія звуків, відсутність злагодженості, недоконаність; бо справжній доконаний та досконалий ритм Всесвіту закладений у поезії.
Говорячи прозою люди руйнують свою гармонійну внутрішню природу. Бо слово є божественне і сакральне, воно завжди має звучати римою та ритмом, воно органічно вбудовується у код світу, воно є амінокислотами в його ДНК.
Чотиривірші витають у повітрі, опадають як осад у суспензії долу,
- долу вниз іде, хоче встати там де є -
гармонія і єдність.
Вірші пов'язують весь світ у єдине, вони мають єдину природу, Виходять з одного джерела,
Вони є еритроцитами у повітрі, яке є кров'ю світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар